Історія, виступаючи елементом минулого, в той же час, є невід’ємною частиною майбутнього, та залежно від характеру історичної спадщини стримує або, навпаки, стимулює еволюційні процеси в соціально-економічній сфері. Останнє стає очевидним з напрацювань німецької історичної школи, інституційного та нео-інституційного напрямку економічної теорії. З іншого боку, необхідність вивчення історії обумовлюється суперечливістю поглядів щодо характеру економічних процесів, що мали місце в Україні на протязі XX-го сторіччя. Особливий інтерес викликає період 1920-30х років, на протязі якого мали місце глибокі політичні, економічні та соціальні перетворення. За спробами застосування елементів ринкової економіки в 20х роках, мав місце процес запровадження та закріплення адміністративних принципів, внаслідок чого відбулось глибоке переродження фіскального механізму як за формою, так і за його сутністю. Публікації з теорії та практики оподаткування 1920-30х років в повній мірі відображали політичні та соціально-економічні події цього періоду, та були сконцентровані, головним чином, на висвітлені ролі та значення податкового механізму при переході до соціалістичного устрою. До економістів, що займались аналізом природи та функцій радянських податків, належать П.Гензель, К.Князєв, П.Казаков, М.Ліфшиц, Д.Кузовков, О.Соколов, І.Соловей, П.Полозов, П.Фотєєв. Зміст їх праць мав, однак, обмежений характер, що диктувався політичними поглядами зазначеного періоду, та сконцентровувався на виправдані ролі податків, як основного джерела доходів державного бюджету. Поряд з цим, в літературі констатується переродження природи та характеру оподаткування, ключовим джерелом якого визначається специфічна роль держави в соціалістичному устрої. Д.Кузовков, М.Любімов, В.Кац, М.Соболєв, П.Мікеладзе займались дослідженням характеру модифікації податкового механізму, надаючи теоретичні засади пристосування діючої податкової системи до нової суспільної форми організації та функціонування економіки. Дослідження оподаткування радянської системи, ...
